У попередніх статтях про український туризм найбільшу увагу я приділяв одному з найбільш успішних своїх проєктів – розвитку туризму у Приазов’ї. Але ж найбільш вдалим своїм проєктом я вважаю створення національної мережі хостелів. Про 20-у річницю створення першого хостелу в Україні пам’ятають лише одиниці. Якщо бути точним, то всього три людини з чотирьох, що були до цього причетними. Тоді, у квітні 2004 року, перший український хостел було відкрито в Ужгороді. Чому саме там? Майже випадково. Цій події передувала багаторічна копітка робота як моя, так і моїх тодішніх партнерів. Отже, про це і не тільки більш детально.

Початок

Ще з початку 90-х, коли я був студентським лідером, мені довелося зупинятися у хостелах у різних країнах Європи і Азії. Ідея створення мережі хостелів в Україні з’явилася в мене у 1999 році, коли моя компанія-туроператор розпочала приймати групи туристів економ-класу у Києві і Львові. Тоді в нашій країні відчувався значний дефіцит недорогих сучасних засобів розміщення. Тоді я вже мав чималий досвід у прожект-менеджменті на державному рівні. Тому вирішив переходити від ідеї до імплементації проекту.

Через знайомих я звернувся до керівництва Українського національного комітету молодіжних організацій (УНКМО). Його ще називали «комсомолом Кучми». Там досить мляво відреагували на мій проект. Років за шість по тому від одного колишнього молодіжного лідера, який тоді працював у Держтуризмі, я дізнаюся, що під мій проект створення першого українського хостелу навіть було виділено з державного бюджету 500 тисяч гривень (більше 100 тис. доларів за тодішнім курсом). Куди поділися ці гроші – знають тільки очільники УНКМО. Тим більше, що перевірити ці факти зараз неможливо. У 2000 році на одній з зустрічей ініціативної молоді з тодішнім Прем’єр-міністром України Віктором Ющенком я отримав від нього усне підтвердження, що ідея ще жива і проект створення хостелу підтримано урядом. Більше жодних дій з боку керівництва країни щодо хостелів не відбулося. Я розвивав свою компанію, а реалізацію проекту вирішив відкласти до кращих часів.

Перший хостел в Україні

Влітку 2003 року мій друг-журналіст розповів мені, що є двійко хлопців, які також, як і я марять хостелами. Так ми і познайомилися з Дмитром Зарубою і Романом Пономаренком. З’ясувалося, що Романа я зустрічав декілька разів ще з років студентської діяльності. Отже, ми потиснули одне одному руки і взялися до справи. А справ виявилося багато!

Трохи згодом до нас приєдналася чарівна дружина Романа Олена Іващенко. Спочатку ми опрацювали та внесли зміни до тієї концепції створення хостел-руху, яку я розробив ще у 1999 році. Потім ухвалили стратегію, де основний акцент наших дій спрямовувався на готельєрів економ-сегменту. В першу чергу, ми бачили сенс у кооперації з готелями, які за радянських часів входили до мережі молодіжного туризму «Супутник». Далі було необхідно створити юридичну особу від імені якої ми працюватимемо. Також треба було налагоджувати міжнародні зв’язки, зокрема зі Всесвітньою хостел федерацією і її європейськими відділеннями.

Вся ця діяльність супроводжувалася масованою піар кампанією на ТБ і у ЗМІ. На жаль, багато з цих матеріалів не зберіглося. Зі статей того часу, які я знайшов у мережі, можна виділити такі джерела (усі російською): «Зеркало недели» (09.01.2004 р.), «Деловая столица» (05.04.2004 р.) і «Подробиці» (15.04.2004 р.).         

 У грудні 2003 року було зареєстровано Громадську організацію «Всеукраїнська молодіжна хостел асоціація».  У січні 2004-го розпочалися перемовини з одеським готелем «Юність» (екс-мережа «Супутник») про створення там хостелу. Тоді ж було налагоджено партнерські зв’язки зі Всесвітньою хостел федерацію. Нас було запрошено на міжнародну виставку хостелів у Будапешті, куди у лютому 2004 року ми з Оленою Іващенко і Дмитром Зарубою поїхали.

Назад до Києва ми поверталися через Ужгород. Місцевий готель «Світанок» за радянських часів також входив до мережі молодіжного туризму «Супутник». Заруба запропонував провести перемовини з власником «Світанку» – Василем Кричфалушієм. Коли ми увійшли до кабінету пана Василя, представилися і я розпочав розповідати про нас і наш проект, готельєр сказав: «А я вас знаю – по телевізору бачив. Ви кажете розумні речі. Давайте робити хостел». У квітні 2004 року перший український хостел «Світанок» в Ужгороді офіційно розпочав свою роботу.

Різні шляхи

У червні того ж року мої погляди на те, яким чином розвивати український хостел-рух, розійшлися з моїми тодішніми партнерами. Вони розвивали Хостел-асоціацію, а я створив Громадську організацію «Всеукраїнська молодіжна туристична асоціація» (ВМТА) і Торгову марку «Молодіжний туризм та хостели України». Ці організації у тому чи іншому вигляді проіснували до 2014 року.

Наша торгова марка надавала послуги онлайн аутсорсинга і у вигляді маркетингового хостел-ланцюга об’єднувала до 26 хостелів та аналогічних засобів розміщення по всій Україні. Під егідою ВМТА було створено першу в Україні Студентську туристичну лабораторію (2006 рік), проведено, знову ж таки перший Міжнародний конгрес з онлайн туризму (2009 рік) і багато чого іншого. Ми були партнерами провідного всесвітнього хостел-оператора HostelWorld, представниками італійського HostelsClub, спільно з яким ми 2009 року вперше в історії України розпочали онлайн продаж турів до Києва, Львова, Карпат, Криму. Також у період 2011-2013 р.р. ми співпрацювали з найбільшим всесвітнім ОТА Expedia.  

До нашої мережі входили не тільки невеликі засоби розміщення. У різні роки ми співпрацювали з такими великими і серйозними готелями, як «УнгварЪскій» (Ужгород), Kirov Holiday Center (Ялта), «ОК Одеса» (Одеса), київськими ботелями «Богдан Хмельницький», «Перлина Дніпра», «Дніпровський» і «Фараон». За інформацією Kirov Holiday Center, за три повних роки нашого співробітництва вони надали послуги розміщення більше, ніж 2,5 тисяч іноземних туристів з 82 країни світу. До цього іноземних туристів у ялтинському готелі не було зовсім.

Працювати з хостелами ми припинили у 2013 році, коли, за підсумками 2012-го, наш приймальний туроператор отримав сумарні комісійні за туристів з усіх 26 членів нашої мережі практично такі ж самі, як за групу з 11 осіб, які тиждень жили у п’ятизірковому київському “Прем’єр-Паласі”.

Сьогодення

Завдяки нашій конкуренції з Хостел-асоціацією було закладено умови для створення таких потужних гравців на українському і міжнародному хостел ринку, як DREAM Family. Окрім чудових хостелів у 7 містах України вони відкрили також хостели у Польщі, Чехії та Словаччині. Загалом дані про загальну кількість хостелів в Україні є різними. На квітень 2024 року їх було 982 за версією сайту Hotels-of-Ukraine, 235 на Booking.com і всього 38 на HostelWorld. Нам відомо, що перед тим, як потрапити у продажі на HostelWorld, хостели проходять ретельну перевірку на відповідність стандартам і мають підтвердити свою юридичну особу. Мабуть, тому так мало українських хостелів там зареєстровано.    

В будь-якому разі, я впевнений, що нам не слід забувати про те, як починався український хостел-рух. Як я вже казав на початку статті, тільки троє з чотирьох «батьків» українських хостелів живі. Роман Пономаренко швидкоплинно помер у 2016 році. Sit tibi terra levi! Але життя триває. На нас чекають ще багато перешкод і досягнень. Віримо в себе, віримо в Перемогу!

(c) 2024. Олександр Файнін